Ортодонтична стоматологія

Ортодонтія — розділ стоматології, що займається лікуванням дефектів розвитку зубів і щелепно-лицьового кістяка. Через нерівність зубів і порушень зубного ряду, зуби важко піддаються гігієнічним процедурам, більше наражаються на ризик раннього розвитку карієсу і пародонтиту, а також можуть викликати додаткові навантаження щелепно-лицьових м’язів при жуванні, що, у свою чергу, призводить до головного болю, синдрому скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС), болю в області шиї, плечового суглоба і спини. Нерівності зубів і порушення зубного ряду також можуть негативно позначатися на Вашому зовнішньому вигляді.

Лікар-фахівець, який працює в цій області, називається ортодонтом. Ортодонт проходить курс спеціальної додаткової підготовки протягом двох і більше років після закінчення стоматологічного інституту.

Класифікація зубощелепних аномалій:

I. Аномалії величини щелеп
II. Аномалії положення щелеп в черепі
III. Аномалії співвідношення зубних дуг
IV. Аномалії форми і величини зубних дуг
V. Аномалії окремих зубів

Види переміщення і сили, що застосовуються в ортодонтії:

Завданнями ортодонтії є нормалізація форми і розмірів зубних рядів, корекція росту і розвитку апікальних базисів щелеп, щелепних кісток, нормалізація оклюзії і створення оптимального динамічного співвідношення приводящих і відводящих м’язів. Кінцевою метою ортодонтії є поліпшення естетики особи і забезпечення ідеальної оклюзії. Найчастіше для досягнення цих цілей доводиться переміщати один або кілька зубів в сагітальному, вертикальному, трансверсальному напрямках або відразу в декількох напрямках одночасно. У трансверсальному напрямку зубні ряди розширюють або звужують. У сагітальному напрямку зуби переміщують мезиально або дистально. У вертикальному напрямок проводиться подовження (зуб висувається з щелепи) або вкорочення (зуб занурюється в щелепу). Також виділяють поворот зуба навколо своєї осі (торсія).

Виділяють два види переміщення зубів – корпусне і похило-обертальне. Корпусне переміщення це одночасне переміщення коронки і кореня зуба в одному напрямку, тобто коронка і корінь зуба переміщуються на однакову відстань. Похило-обертальний рух зуба має на увазі переміщення коронки зуба і кореня на різну відстань. Сили, що додаються до кореня і коронки, різні.

Ортодонтичне лікування засноване на передачі сили на зуби, зубні ряди, щелепні кістки і лицьовий скелет в цілому. При цьому розглядається три основних компоненти:

У ортодонтії використовуються механічно діючі, функціонально напрямні сили. Механічна сила може бути первинною і вторинною, вона призводить до безпосередніх структурних змін.

Для корекції аномалій в якості діючої сили часто застосовується гумова тяга. Залежно від місця докладання діючої сили виділяють три види гумової тяги. Дана дія відноситься до первинних внутрішньоротовим силам.

Досить часто виникає потреба в поєднанні цих видів впливу.

Також для корекції аномалій застосовуються позаротові вторинні механічні сили. Позаротові сили формуються при використанні лицьових дуг і пращ для підборіддя. Точка опори знаходиться поза ротовою порожниною, і такі методи впливу, крім переміщення зубів, дозволяють впливати на кістковий скелет черепа.

В середньому необхідні наступні зусилля для переміщення зубів.

З урахуванням того, що вплив цих сил може мати не тільки позитивний, а й негативний результат, істотне значення має вибір сили впливу. В даний час віддається перевага довготривалим середнім і слабким силам.

Методи діагностики:

Клінічний метод – збір анамнезу, огляд ротової порожнини, пальпація, перкусія, зондування, аускультація. Ці методи не вимагають спеціалізованого обладнання і дорогих маніпуляцій, але без них неможливо визначити, які з інструментальних, спеціалізованих методів діагностики поребує хворий.

При зборі анамнезу ортодонт збирає такі дані.

При огляді лікар звертає увагу на такі особливості хворого.

При пальпації досліджуються як м’які тканини, так і кістково-суглобова система. Лікарем розглядаються наступні моменти.

Параклінічний метод – після завершення клінічного обстеження для уточнення діагнозу ортодонт вдається до інструментальних методів дослідження. 

До них відносяться:

Сукупність параклінічних методів дозволяє точно встановити локалізацію і величину аномалій і визначитися з тактикою їх лікування.

До рентгенологічних методів дослідження відносяться ортопантомограма, або панорамний знімок, і телерентгенограма бічна і портретна.

Панорамний знімок дозволяє визначити стан пародонту зубів, що підлягають переміщенню, наявність і кількість зачатків зубів, ступінь формування або розсмоктування коренів зубів. Портретна телерентгенограма дозволяє визначити асиметрію щелепних кісток в трансверзальному (поперечному) напрямку, бічна телерентгенограма дає можливість ортодонту оцінити недорозвинення або надмірний розвиток абсолютних розмірів верхньої і нижньої щелепи, їх положення (переднє або заднє) щодо мозкової частини черепа, напрямок росту щелеп (вертикальний або горизонтальний ), кути нахилу різців щодо заснування щелеп (протрузія або ретрузія, тобто вперед або назад), міжрізцевий кут, зменшення показника якого різко скорочує показання лікування без видалення окремих зубів. Всі перераховані вище дані порівнюються зі статистично перевіреними даними і дозволяють грамотно спланувати ортодонтичне лікування.

Заплануйте Ваш візит

Будемо раді Вам допомогти